За суворим романським фасадом і бароковими завитками раптово проступає ідеально вивірений зірчастий орнамент, армілярна сфера або колони у формі скручених мотузок. Хочете дізнатися більше про Португалію і самостійно розшифровувати химерний код «архітектурних надмірностей» португальської архітектури часів Реконкісти та Васко да Гами? Розповідаємо про секрети мудехар і мануеліно – двох архітектурних стилів, у яких проявляється непростий португальський характер.
Португальський мудехар, або архітектура приборканих
Кілька століть арабського впливу помітно змінили словниковий запас і культурні традиції жителів Піренейського півострова. У сучасній португальській мові понад тисячу слів з арабськими коренями, включно з легендарними ізразцями الزليج (al-zullaij). Архітектурний стиль мудехар також завдячує своєю назвою арабському مدجن (mudajjan).
«Приборкний», «той, кому дозволено залишитися», mudajjan – так у давнину іберійські араби називали приборканих коней і соколів. Ті, хто скорився силі, але не змінив своєї суті. У бурхливі часи Реконкісти переможці з насмішкою називали mudajjan мусульман, які підкорилися вимогам нових володарів, але не перейшли в християнство.
Арабські майстри тонко інтегрували традиційну ісламську естетику в художні задуми християнських замовників. Для архітектурного стилю мудехар характерне віртуозне поєднання міцних несучих конструкцій із напівкруглими або багатопелюстковими арками, двоарковими вікнами або склепіннями мукарна (купол утворений кількома ярусами каменів або цегли, внутрішня поверхня створює симетричний малюнок із 3D-ефектом).
Мудехар – арабський синтез практичності та творчості. Замість сирих кам’яних стін – yesería (імітація кам’яного різьблення; складний малюнок різцем по сирій штукатурці, гіпсу або алебастру). Замість мозаїки з дорогого кольорового мармуру – шматочки глазурованої кераміки alicatado. Замість масивних балок під дахом і кривих стін – багатошарові панелі alfage, у яких кілька шарів дерева створюють об’ємний малюнок і постійну гру тіней. Недорогі будівельні матеріали після майстерної обробки майстрів мудехар перетворювалися на шедеври.
В ісламській живописі та архітектурі часто використовують візерунки girih (у перекладі «зав’язування вузлів»), символ нескінченних взаємозв’язків сущого і всюдисущої волі Всевишнього. За допомогою звичайних циркулів і лінійок арабські майстри створювали ідеально симетричні зірчасті орнаменти (від 4 до 12 кутів). Португальські майстри використовували гірих у дерев’яних панелях, мозаїці та особливому вигляді багатокутних ізразців.
Арабески, каліграфія, геометричний патерн – усе це впізнавані риси стилю мудехар. Стилю людей, які зуміли зберегти свою культурну ідентичність попри жорстоке придушення.
Стеля собору у Фуншалі – один із найкращих зразків португальського стилю мудехар
Реставрація стелі в стилі мудехар Кафедрального собору Фуншала (Мадейра) тривала кілька років. 1500 м² дерев’яного мережива з ароматного ялівцю з геометричним малюнком, мукарнами та «сталактитами»-підвісками.
Собор Фуншала будували та прикрашали 24 роки, регулярні богослужіння проводять із 1517 року. У деяких місцях дерев’яні конструкції для посилення ефекту об’єму та чарівного сяйва покриті тонким шаром позолоти – той самий португальський прийом talha dourada, який найчастіше асоціюється з бароко, але має мавританське коріння. І хоча собор побудовано за наказом короля Мануеля (який дав ім’я стилю мануеліно), мистецтвознавці одностайно відносять дерев’яне диво до стилю мудехар. Найкращий час помилуватися стелею мудехар головного собору Мадейри – з 10:45 до 11:00: усередині вмикають спеціальне підсвічування.
Де ще в Португалії помилуватися архітектурними елементами стилю мудехар
- Каплиця Національного палацу Сінтри. Стеля з упізнаваними ісламськими візерунками гірих і мавританська мозаїка alicatado на підлозі з’явилися за правління короля Афонсу V (1432–1481) під час реконструкції будівлі XII століття.
- Королівський монастир Діви Марії Непорочного Зачаття, Бежа. Нині регіональний музей Бежа. У будівлі середини XV століття збереглися двоаркові вікна в стилі мудехар, мавританська ізразцова облицювання в Будинку Капітули, ісламські візерунки гірих. У музеї також експонується фрагмент проходу, який з’єднував Королівський монастир і Палац Інфантів. Шість восьмикутних колон із пазами, у які вставляли мозаїчні теракотові плити, типові для епохи мудехар.
- Церква Каштру-де-Авелаш, Браганса. На жаль, зруйнована; збереглася східна (вівтарна) частина. Класичні напівкруглі апсиди з ярусами мавританських арок складені з цегли.
- Старий собор, Коїмбра. Храм-фортеця, чи не єдиний у Португалії, який дивом зберіг первинний вигляд після Реконкісти. В оздобленні практично відсутні зображення людей і біблійні сюжети.
- Вежа будинку протоієрея Амарала, Коїмбра. Чотирикутна будівля завершується восьмикутним дахом і куполом, виконаним у характерній традиції мудехар.
- Монастир Св. Антоніо, Варатохо, Торріш-Ведраш. Король Альфонсо V побудував монастир на знак подяки за успіх північноафриканських походів. Після землетрусу 1531 року церкву перебудували, у вестибюлі з’явилася елегантна стеля-решітка з геометричним візерунком мудехар.
- Колишній палац єпископа в Коїмбрі (нині музей Машаду де Каштру). Фрагменти дубової стелі з геометричним орнаментом. Тут же в музейній експозиції представлений фрагмент дерев’яної стелі в мавританському стилі зі слідами talha dourada зі Старого собору Коїмбри.
- Королівський палац, Евора. Перші сліди мудехар – середина XV століття, потім відбулися численні реконструкції часів короля Мануеля I. Найпомітніший відбиток стилю мудехар – п’ять строгих підковообразних мавританських арок лоджії. Решта – мануеліно та Ренесанс.
- Каплиця Гарсія де Резенді біля монастиря Ешпінейру. Каплиця-гробниця з ребристими склепіннями, арками та ізразцовою мозаїкою на підлозі та стінах апсиди. Через пару століть мавританський стиль каплиці ввів в оману ченців: надгробок продали і переробили на кухонний стіл, а всередині будівлі влаштували свинарник.
- Палац графів Башту, Евора. Побудований у XI столітті, перша реконструкція в XIII столітті. Відновлений наприкінці минулого століття, нині штаб-квартира культурного фонду. У пошуках слідів мудехар зверніть увагу на вікна.
Португальський стиль мануеліно: архітектурна ода амбітним шукачам і романтикам
Коли в країні надлишок грошей, настає час архітекторів і художників. Епоха Великих географічних відкриттів перетворила маленьку Португалію на одну з найбагатших країн Європи з колоніями в Індії, Перській затоці та Бразилії. Надприбутки від продажу заморських скарбів у Португалії початку XVI століття трансформувалися у вичурну кам’яну та дерев’яну різьбу, фрески, ізразці та мозаїчні підлогові прикраси – впізнаваний з першого погляду помпезний стиль мануеліно. Будували всі – від купців і аристократів до монастирів і королів. Португальські історики згадують про 62 проєкти, особисто профінансовані онуком Філіппи Ланкастерської і двічі зятем Ізабелли Кастильської, португальським королем із 1495 по 1521 роки Мануелем I.
Прихильникам сучасної естетики мінімалізму стиль мануеліно здасться верхом несмаку і кітчу. З цим посперечаються знавці архітектури та любителі конспірологічних головоломок: не плутайте шифри мануеліно і бездумне прикрашання новомануеліно. До модної стилістики західноєвропейської палаючої готики та Ренесансу в епоху короля Мануеля I португальські майстри рішуче додали мікс ісламської геометричної гармонії, елементи заморської екзотики та головні символи нового шляху до процвітання і «соціального ліфта» – мореплавання.
Кожен елемент візерунка мануеліно символічний:
- артишоки – символ відродження, відображають месіанські переконання Мануеля I та модну теорію об’єднання Сходу і Заходу під владою ідеалізованого «пресвітера Іоанна»;
- астрономічні армілярні сфери з написом Spera Mundi – особистий герб короля Мануеля I; іноді напис замінювали абревіатурою королівського девізу (MORE/MROE);
- вите колони та сухі дерева – архітектурна антитеза застарілій (на думку нових майстрів) строгості готики (церква Галеган, палац Сінтри, собор Гуарди);
- соснові шишки або качани кукурудзи – образ безсмертя;
- уроборос або дракон, що кусає власний хвіст – символ нескінченності;
- переплетені канати та вузли – вільна інтерпретація візерунка гірих (склепіння собору Візеу);
- хрести Ордену Христа – спадщина тамплієрів і знак-оберіг на вітрилах португальських мореплавців; король Мануель I був регентом Ордену на території Португалії;
Якорі та якірні ланцюги, корали, водорості, мушлі, русалки, розсипи перлів, тропічна зелень, екзотичні плоди, міфологічні та алхімічні символи – усе це змішано в неймовірний коктейль мануеліно, покликаний привабити удачу.
Евора – перші кроки мануеліно в Португалії
Церква Святого Франциска в Еворі більш відома туристам своєю Каплицею костей. Об’єкт зі списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО будували 75 років, тут змішалися готика, мудехар і мануеліно. Кам’яна кладка фасаду створює вражаючу групу з п’яти класичних мавританських арок. За ними вхід, вигадливо прикрашений візерунками у вигляді морських вузлів, спіралей і армілярних сфер.
Неподалік від Евори розташований п’ятизірковий історичний готель Convento do Espinheiro. Після реставрації комплекс королівського монастиря з дуже насиченою історією зберіг оригінальні елементи мудехар і мануеліно. Тут раніше зберігався головний скарб монастиря – porta paz у стилі мануеліно (срібна мироносиця висотою 56 см із зображенням чуда Евори – Богоматері Тернового Древа). Побачити ювелірну гордість Португалії можна в Національному музеї старовинного мистецтва (Лісабон). Заодно помилуєтеся мануеліанською Беленською дароносицею, створеною із золота, яке Васко да Гама привіз до Португалії як данину від правителя Танзанії.
Якщо будете в Еворі, зазирніть до місцевого міського саду. У 1866 році Луїджі Чіннаті створив для міста своєрідну архітектурну інсталяцію з фрагментів руїн фортець і палаців Евори – Ruínas Fingidas. Високі підковообразні арки з внутрішніми кам’яними зубцями – зразок синтезу мудехар і мануеліно з колишнього палацу графів Віміозо.
Лісабонські скарби архітектури мануеліно
Вежа Белен і Монастир Жеронімуш – найяскравіші представники справжнього стилю мануеліно. Про події, пов’язані з будівництвом і подальшою долею цих архітектурних шедеврів Португалії, легко дізнатися з будь-якого лісабонського путівника.
Монастир Жеронімуш – ідеальний приклад синтезу стилів, коли мавританські функціональні двоаркові прорізи перетворюються на містичний мануелінський кам’яний сад, наповнений алюзіями. Досліджуйте без поспіху фасади та внутрішнє оздоблення монастиря Жеронімуш, щоб розшифрувати таємні знаки, залишені майстрами мануеліно. Знайдіть армілярні сфери та хрести Іоанна в клуатрі монастиря, зверніть увагу на оформлення склепінь і апсид Будинку Капітулів.
Вежу Белен експерти нерідко відносять до стилю неомануеліно через надмірне нагромадження екзотичного декору. Але будували вежу одночасно з монастирем Жеронімуш. На головному фасаді тераси Балуарте і в каплиці знайдуться і армілярна сфера, і морські канати, і хрест Ордену Христа.
Де ще в Португалії помилуватися справжнім стилем мануеліно
Монастир Христа в Томарі, Сантарен. Замок хрестоносців за часів короля Мануеля I доповнила витончена церква і ризниця. За задумом коронованого регента Ордену Христа, нові будівлі мали прославляти непохитність віри та таємничість морських подорожей. Окрім знаменитого вікна, тут чимало мануелінської символіки. Серед упізнаваних «морських сюжетів» – кам’яне зображення пояса з пряжкою.
Королівський монастир Алкобаса, Лейрія. Місце спочинку трагічної пари Педру та Інеш – чудовий приклад португальського нагромадження стилів, яскраво вираженого контрасту цистерціанського мінімалізму з мануелінською вичурністю. Портали ризниці, надбрамної галереї та каплиці були створені за часів короля Мануеля I. Те, що зараз бачать відвідувачі монастиря – не оригінальний фасад, а реконструкція після землетрусу 1755 року.
Монастир Баталья, Лейрія. Королівський пантеон Прославленого покоління в епоху мануеліно поповнився незавершеними каплицями, клуатром у мавританському стилі та пишним вхідним порталом.
Португальський стиль неомануеліно – декорації замість символізму
Нерідко як ілюстрації відвертого кітчу мануеліно згадують Сінтру. Так, інстаграмні палаци Пена і Монсеррат, інтер’єр шале графині Едли, вілла Сассетті дійсно відтворюють елементи мудехар і мануеліно. Але це – новобудови, романтичне уявлення аристократів XIX століття про часи Великих географічних відкриттів і Реконкісти.
У національному палаці Сінтри збереглася прибудова часів короля Мануеля I з упізнаваними двоарковими вікнами і Sala Manuelina. Проте після «реставрації» XIX століття справжні архітектурні конструкції в стилі мудехар і мануеліно знайти непросто.
Естетику неомануеліно легко розпізнати в мисливському королівському палаці Бусако (Авейру) і фасаді вокзалу Россіу (Лісабон).
Як переїхати і жити в Португалії
Поглиблення в Португалію подібне до фридайвінгу: з кожним новим днем відкриваються нові деталі справжньої історії та традицій, розкривається суть португальської неквапливості та способу життя країни з дуже непростою історією. Є питання про переїзд до Португалії для навчання, наукової діяльності, роботи, відкриття стартапу, пасивного доходу чи життя на пенсії? Звертайтеся. Okno.Agency спеціалізується на імміграційних процесах Португалії. Податки, нерухомість, підготовка документів, юридичні формальності – наша робота.