Землетруси в Португалії: історія, сейсмічний ризик сьогодні і як країна захищається від повторення трагедії 1755 року

День Усіх Святих 1 листопада 1755 року. Чорна дата Португалії. Підводний землетрус магнітудою 8,7 балів з епіцентром в 200 км на південь від мису Сан-Вінсенте зачепив територію понад 800000 км². Всього за 6 хвилин зруйновані будинки, пожежі та цунамі забрали життя понад 100000 людей у Португалії та Марокко. З цього моменту назавжди змінився вигляд Лісабона і погляди європейських філософів на божественний промисел.

Високий чи ризик масштабних землетрусів у сучасній Португалії і як португальці захищають себе від можливих ударів стихії? Читайте в блозі імміграційного агентства Okno.Agency.

До землетрусів у Португалії ставляться з усією серйозністю. Відповідає за контроль сейсмічної активності та постійне інформування населення Португалії Instituto Português do Mar e da Atmosfera (IPMA). У розділі Shakemups публікуються актуальні дані про підземні поштовхи і зібраний архів даних з 2009 року. Доступна інформація про координати епіцентру та магнітуду. На момент підготовки статті (листопад 2025) перелік випадків сейсмічної активності 2025 року на території Португалії виглядає так:

Найбільшою сейсмічною подією 2025 року до середини листопада 2025 року можна вважати землетрус на Мадейрі 25 липня, магнітуда 5,7 балів. В окремих випадках сайт IPMA публікує карту з позначкою про епіцентр (як приклад землетрус в Еворі 31 жовтня 2025 року, магнітуда 2,5 бала).

По всій країні встановлені десятки широкосмугових сейсмічних датчиків, включених до Португальської та Європейської сейсмічних мереж. Встановлено 54 сейсмодатчики на континентальній частині Португалії, 6 на архіпелазі Мадейра і 43 на Азорському архіпелазі. В основному португальські датчики перебувають у віданні IPMA. Точні координати всіх сейсмічних датчиків Португалії знайдете тут.

У 2021 році в Алгарве за участю Університету Евори на глибині 30 м встановлені перші сейсмометри португальської системи раннього оповіщення про землетруси EEWS. Мета – мінімізувати жертви серед населення прибережних міст Португалії в разі цунамі, спричиненого потужним землетрусом в Атлантиці (за типом Лісабонського 1755 року). Проект профінансований Фондом Науки і технологій у рамках програми Portugal 2020. Система оповіщення EEWS входить до великомасштабної європейської дослідницької мережі EMSO-PT (моніторинг морського дна та водної товщі). Консорціум EMSO-PT об’єднує 9 країн – Португалію, Великобританію, Норвегію, Ірландію, Італію, Іспанію, Грецію, Францію, Румунію.

У Португалії встановлені дві підводні обсерваторії EMSO-PT з моніторингом сейсмічної активності:

Трагедія 1755 року затьмарила попередні сейсмічні події. Масштабними вважаються землетруси в гирлі Тежу 1321 року. У 1356 році після сильних підводних поштовхів з епіцентром поблизу Лісабона тріснули бронзові дзвони міського собору в іспанській Севільї. П’ята частина населення Лісабона (до 20000 людей) загинула внаслідок землетрусу та цунамі 26 січня 1531 року.

Одне з найсильніших землетрусів у Європі практично знищило столицю Португалії, спричинило руйнування будинків в Алгарве та на півдні Іспанії, докотилося хвилею цунамі до берегів Ірландії та країн Карибського басейну. Землетрус почався о 9:30 ранку, з нагоди великого релігійного свята вулиці Лісабона були заповнені місцевими жителями та приїжджими. Після перших поштовхів 85 % будинків були зруйновані, почалися пожежі, які не могли гасити п’ять днів.

Вода спочатку відступила, а потім прийшло цунамі. За сучасними оцінками, висота хвилі в Лісабоні сягала 6 метрів, на узбережжі Алгарве 10–12 м. За всю історію спостережень цунамі 1755 року вважається найруйнівнішим в Атлантиці.

Драматичні моменти 1 листопада 1755 року за допомогою іммерсивних технологій та симуляторів відтворюють у лісабонському музеї QUAKE. На згадку про трагедію в ніч на 1 листопада пам’ятники в південно-західних містах Португалії та на Азорських островах підсвічують фіолетовим. Вранці про жертв лісабонської катастрофи нагадують гудки поромів та сирени пожежників.

За останнє століття португальські вчені зареєстрували близько 20 землетрусів магнітудою від 4,2 до 7,5 балів. Найчастіше трясе на Азорських островах:

Окрема сторінка історії Азорських островів – тринадцятимісячне виверження Vulcão dos Capelinhos на острові Фаял у 1957–1958 роках. Тільки за одну добу з 12 по 13 травня вчені зафіксували понад 450 поштовхів. Потоки лави та вулканічні бомби збільшили площу острова на 2,4 км². Обійшлося без смертей, про виверження нагадують кілька зруйнованих будинків і маяк.

Біженців з Фаялу прийняли в США за активної участі майбутнього президента Кеннеді. У США був прийнятий спеціальний «Закон про біженців з Азорських островів», за яким видали 1500 додаткових віз. Помітну вулканічну активність в районі мису Капелу фіксували у 1998 році. З 2011 року територія вулкана є частиною природного парку і одним з найпопулярніших напрямків для хайкінгу.

Узбережжя південного заходу Португалії на тлі решти країни можна віднести до порівняно активної сейсмозони. Поблизу мису Сент-Вінсент підземні поштовхи магнітудою до 7,9 балів за шкалою Ріхтера вчені зареєстрували 28 лютого 1969 року о 3 годині 42 хвилини. Результат – невелике цунамі, коливання відчули жителі Лісабона, до 47 афтершоків за місяць зафіксували сейсмодатчики поблизу Порту. За офіційними даними (тоді в Португалії була диктатура Салазара) зруйновано 400 будинків, загинуло до 30 людей. Фотографії з сімейних та державних архівів були представлені у 2019 році на виставці Муніципального археологічного музею Албуфейри.

Пізніше землетруси поблизу мису Сент-Вінсент фіксували у 1993 і 1995 роках, обидва рази магнітуда становила 4,8 балів. У 2008 році приблизно в 110 км на південь від Фару були поштовхи силою до 4,2 балів.

Вчені назвали причину підводних землетрусів біля мису Сент-Вінсент: відбувається процес нової зони субдукції; Піренейська мікроплита «наповзає» на Африканську. При цьому тектонічна плита розшаровується: нижня частина опускається під агресивного сусіда, верхня частина залишається на поверхні. Координати епіцентрів землетрусів збігаються з Banco de Gorringe – підводним гірським масивом довжиною до 200 км. Гарна новина – процес зародження субдукції займає десятки мільйонів років.

Підводні землетруси нерідко фіксують у відносній близькості (радіус до 300 км) від Лісабона. Серйозними вважаються сейсмічні події 1909 і 2009 років (магнітуда до 6,1). У 2024 році (вперше за 15 років) столиця Португалії відчула коливання землі після землетрусу магнітудою 5,3 бала. 17 лютого 2025 року жителі Лісабона, Алмади, Сесімбри та Сейшала відчули відголоски землетрусу силою 4,7 балів з епіцентром в 14 км на південь від Сейшала (глибина 7 км). На щастя, постраждалих немає.

Так виглядає сейсмічна подія 17 лютого 2025 року в моніторингу IPMA:

На материковій частині за останнє століття найсерйознішим (сила поштовхів 5–6 балів) можна вважати землетрус в гірському масиві Серра-душ-Кандейруш, округ Сантарен, приблизно 90 км від Лісабона.

Вбиває не землетрус. Вбивають і калічать конструкції – цегла, балки, перекриття, бетонні плити. На сайті IPMA наводиться невтішна інформація: світова статистика жертв землетрусів з початку нового століття вже перевищила третину від загальної кількості жертв землетрусів XX століття. Основна причина – неякісне житло. Португалії є чим пишатися – перший у світі застосований у масовому будівництві антисейсмічний архітектурний елемент з’явився в Лісабоні після катастрофи 1755 року.

Класичну кам’яну кладку (яка не горить, але не здатна поглинати та розсіювати енергію підземного поштовху) замінили на кам’яно-дерев’яний гібрид Gaiola Pombalina (названий на честь маркіза де Помбала). Тривимірний дерев’яний каркас Клітки Помбала витримує стиснення та розтягнення від коливань. Порожнини заповнюються каменем. Під час реконструкції історичних будівель Лісабона будівельники часто зустрічають стіни, що пережили чверть тисячоліття (фотографія Рендольфа Лангенбаха).

Перший португальський сейсмічний кодекс був розроблений за участю вчених у 1958 році. У 1973 році в Португалії створено Товариство сейсмостійкого будівництва SPES, що об’єднує архітекторів, інженерів та сейсмологів. Члени товариства брали участь у розробці суворих будівельних норм, що діяли в Португалії з 1983 року. У 2019 році Португалія уніфікувала будівельні норми відповідно до Єврокоду 8. За сертифікацію будівельних проєктів та матеріалів у Португалії відповідає National Laboratory for Civil Engineering (LNEC).

Згідно з Portaria nº 302/2019, звіт про сейсмічну вразливість обов’язковий:

За сертифікацію будівельних проєктів та матеріалів у Португалії відповідає National Laboratory for Civil Engineering (LNEC). Португальські архітектори та будівельники зобов’язані надати замовнику позитивну оцінку сейсмічної стійкості будівлі. Будівельні вимоги викладені в нормативних документах, методи оцінки – у посібниках на сайті LNEC. Більшість архітектурних бюро Португалії застосовують BIM-проєктування; враховується все: сейсмічна зона, тип ґрунту, висотність, тип фундаменту, матеріали перекриттів і стін, граничні навантаження.

В ідеалі всі будівлі Португалії, побудовані після 2019 року, відповідають сучасним нормам сейсмічної стійкості. Проте диявол криється в деталях: у Португалії немає обов’язкової оцінки якості бетону, з якого зводиться більшість нових будинків. 23,1 % португальських будівель вже експлуатуються понад 50 років і потребують оновлення. У старих португальських будинках під час реконструкції для посилення конструкції застосовують армований бетон, вуглецеве волокно або сертифіковану сталь.

Познайомтеся з короткою інформацією про епіцентри найбільших землетрусів Португалії за останні роки на онлайн-карті IPMA. Регулярно відчувають підземні поштовхи жителі Азорських островів. Високий ризик землетрусів на південно-західному узбережжі материкової Португалії. Чим далі від Атлантики та півдня країни, тим нижчий рівень сейсмічної активності.

Зараз усі португальські архітектурні проєкти для нових і реконструйованих будівель, мостів та інших споруд оцінюються з урахуванням зонування сейсмічного ризику. У Португалії зони встановлені на підставі Національного додатка до Єврокоду 8 EN 1998-1:2004, Проєктування сейсмостійких конструкцій). Розподіл зон сейсмічного ризику Португалії наочно представлено на сайті SPES:

Після лісабонського землетрусу 2024 року португальська Асоціація страховиків повідомила: з 3,8 мільйона застрахованих об’єктів нерухомості Португалії лише 19 % мають покриття від сейсмічних подій. Варто вивчити поліс мультиризикового страхування вашого будинку – передбачені там виплати у разі землетрусу.

Серед стандартних умов португальських страховиків:

Ціна португальської страховки від сейсмічних ризиків залежить від:

У 2009 році Національна лабораторія цивільного будівництва провела моделювання наслідків землетрусу рівня 1755 стосовно сучасних районів Лісабона, Лісабонської агломерації та Алгарве. За оцінками фахівців, землетрус магнітудою до 9 балів здатний призвести до загибелі 25000 жителів. Поранених до 14000; зруйнованих будинків до 25000 (з урахуванням цунамі та пожеж); пошкоджених будівель до 74000; збиток, еквівалентний 13 % ВВП країни. Найвразливішим регіоном експерти назвали Алгарве – руйнування до 30 % будівель. Все-таки варто при виборі місця проживання в Португалії враховувати сейсмічні ризики.